Японія. Клени

Вітаємо в Японії! Приземляємося в міжнародному аеропорту Токіо, і з цього моменту починається подорож, яка залишиться з нами назавжди.

Оскільки в Токіо є два міжнародні аеропорти — Ханеда (ближче до міста) і Наріта (далеко від міста і Ханеди), то ми не можемо зустрічати і відвозити кожного учасника до готелю індивідуально, як це зазвичай відбувається у всіх інших подорожах. Але ми організуємо кілька групових трансферів з кожного аеропорту під оптимальні для більшості учасників години прибуття.

Після зустрічі прямуємо в готель, де можна перевести подих, адаптуватися до ритму мегаполісу й відчути перші враження від країни, де традиції і майбутнє переплелися на кожному кроці.

Активної програми на сьогодні немає, але ввечері зберемося на спільну вечерю, щоб познайомитися з попутниками, поділитися очікуваннями і налаштуватися на захопливі дні попереду. А вже завтра — перші кроки назустріч справжній Японії, сповненій відкриттів і яскравих моментів!

За один довгий день ми обійдемо майже всі найвідоміші місця Токіо. Пірнемо у вихор кам'яних джунглів, де 42 мільйони людей поспішають, сотні поїздів курсують лабіринтами колій, а найбільші вузлові станції могли б умістити населення якогось із українських обласних центрів.

Почнемо з туристичного району Асакуса і найдавнішого храму Сенсоджі. Далі переїдемо в національний сад **Шінджюку-Гьоен і прогуляємося по знаменитій алеї гінкго — саме в цей час їхні крони стають яскраво-золотими. Наступна зупинка — район вуличної молодіжної моди Хараджюку, де можна побачити колоритних представників японських субкультур.

Дивно, але поруч з цим людним районом – оаза тиші і спокою. Кілька гектарів справжнього лісу, який спеціально висадили навколо святилища Мейджі, щоб оберігати спокій духа однойменного імператора. А щоб духу імператору було веселіше, для нього також поклали кілька десятків діжок саке і бургундського.

Ближче до заходу сонця переміщуємося до станції Шібуя: тут завжди людський мурашник, і не тільки на знаменитому найжвавішому перехресті у світі чи в черзі до статуї Хачіко. Безліч торгових вулиць, сотні ресторанчиків та магазинів – це місце ніколи не буває спокійним. Підіймаємося на 45-й поверх, де перед нами відкривається панорама мегаполісу. На 360° куди не кинь оком – все забудовано, тільки невеличкий конус могутньої Фуджі далеко на горизонті вказує на те, що це місто десь таки закінчується.

Сьогодні нас чекає трошки інше Токіо – майже весь день ми проведемо в районах міста, відвойованих у моря. Японські острови на 73% вкриті крутими горами, місця для життя людей не так багато, тому ще з 16-го століття японці почали розширяти сушу, шматочок за шматочком відбираючи територію у моря.

Сніданок в готелі цього дня можна й пропустити, адже зранку ми їдемо в гастрономічний рай – на знаменитий базар Цукіджі. Найніжніша мармурова яловичина, відбірні шматочки блакитного тунця, що буквально тануть в роті, устриці, гігантські краби й ікра морських їжаків – тут очі розбігаються від розмаїття найсвіжіших делікатесів!

Наступна зупинка – музей інтерактивного цифрового мистецтва teamlab.PLANETS. Задум творчої групи полягав у тому, щоб відвідувач повністю занурювався у сприйняття експозиції, взаємодіяв з експонатами не лише зором, а й усім тілом, слухом, дотиком. Ба більше, самі експонати є теж взаємодіють з глядачем – уявіть собі: ви йдете по коліно в воді, а навколо плавають цифрові риби, які перетворюються на квіти, якщо ви до них доторкнетесь. Унікальний досвід, який важко описати словами, але треба обов'язково відчути.

Після teamlab залишаємося до заходу сонця на штучному острові Одаїба – це чи не єдине місце в Токіо, де є простір і не тисне з усіх боків щільна забудова та сотні вивісок. Побачимо футуристичні будівлі, за бажанням зайдемо в музей науки й інновацій Miraikan, станемо свідками трансформації бойового робота Гундама, і якщо дозволить погода, побачимо ефектний захід сонця над містом (звісно ж, шматочок Фуджі з нашої точки теж видно).

Назад до готелю повернемося на кораблику по річці Суміда – а якщо будуть сили і бажання, то завершимо вечір в Акіхабарі – районі електроніки, аніме, манґа та ігрових автоматів.

Бути в Японії і не надивитися на її головний символ – це злочин, тому після сніданку сідаємо на мікроавтобус і їдемо ближче до гори Фуджі (2 години в дорозі).

Лізти на священну вершину ми не будемо, бо не сезон, але роздивимося її з усіх найгарніших ракурсів: зі знаменитою пагодою Чурейто на передньому плані, з кораблика, в оздобі червоних кленів, а також відображеною у дзеркалі озер Кавагучіко та Сайко.

Фуджі-сан – трохи примхлива пані, яка часто ховається за ширмою хмар на цілий день. Щоб не розчаруватися і точно побачити її у всій красі, ми заночуємо неподалік від її підніжжя.

І не просто заночуємо, а зупинимося у рьокані – японському готелі, де кімнати з традиційними матрацами-футонами, гарячим басейном-онсеном, з якого відкривається чудовий краєвид на Фуджі, та вишуканою вечерею високої кухні кайсекі-рьорі, яка складається з 5-8 традиційних страв. Це незабутній досвід, який залишається одним з найяскравіших спогадів у кожній мандрівці!

Фуджі найгарніша на світанку і заході сонця, тому рекомендуємо прокинутися раніше, вийти на майданчик на даху готелю і ще раз насолодитися краєвидом священної гори.

Після сніданку покидаємо східну частину острова Хоншю (регіон Канто) і переїжджаємо супершвидкісним потягом на захід в Наґою, звідки пересідаємо на комфортний потяг-експрес.

Усього дорога займе 5-6 годин і приведе нас у саме серце Японських Альп. Провінційне місто Такаяма здавна славиться своїми ремісниками і столярами, тут збереглися старі вулиці і невеличкі мануфактури та сакеварні з періоду Едо (17-19 ст.).

А ще в Такаямі відчутно менше туристів, ніж у середньому по Японії. Ми погуляємо тихими вуличками міста, пройдемося стежкою між кількома буддійськими храмами і продегустуємо місцеве саке. Останнє краще робити під місцеву мармурову яловичину Хіда – рідкісну і майже невідому за межами Японії.

Хотіли б потрапити в ілюстрацію до японської казки? Село Шіракава-го, куди ми їдемо (1 година), наче зійшло з картинки: неймовірно мальовнича долина з гірською річкою, а вздовж неї – дерев’яні хати з покритими очеретом стрімкими дахами, схожими на складені у молитві долоні. Дахи мають особливу форму не просто так, для краси – зимою вони не дають накопичуватися снігу, а його тут випадає нівроку, до 10-12 метрів.

Зараз доїхати в Шіракаву не проблема, особливо після відкриття 10-кілометрового тунелю Хіда у 2008 році, але в минулому люди жили тут в повній ізоляції від навколишнього світу – сюди навіть відправляли у заслання неугодних владі політиків та самураїв. Саме завдяки цій ізольованості місцевим вдалося зберегти традиційну архітектуру і побут, прогрес добрався сюди не зразу.

Ми відвідаємо музей під відкритим небом та оглядовий майданчик з краєвидом всієї долини, а також зайдемо у кілька будинків і подивимося, як жили родини в суворих гірських умовах, розводячи шовкопрядів і виробляючи селітру для пороху. Вип’ємо чаю біля традиційного вогнища ірорі і поспостерігаємо за фореллю, що плаває тут у зливових канавах (в селі ідеальна чистота, хоч нема жодного смітника – усі туристи повинні забирати своє сміття з собою!).

Після обіду їдемо автобусом в Канадзаву (1 год 20 хв) і йдемо на таємну вуличку з крихітними генделиками-ідзакаями, де смажать найсмачнішу яловичину і панує невимушена дружня атмосфера.

Цілий день проведемо, гуляючи по Канадзаві. У період Едо володарі цього регіону – клан Маеда – були другими найбагатшими феодалами у країні після сьогуна і покровителями різних мистецтв та ремесел, зокрема, виробництва листового золота, лакування і гончарства. Так що готуйтеся пробувати морозиво з золотом і тестувати золоту косметику!

Канадзаву іноді називають "маленьким Кіото" – тут збереглося багато культурних пам'яток і японських традицій, але ще немає перенасичення туристами, як в Кіото.

Ми відвідаємо дім, де жила родина самураїв, і помилуємося естетикою міні-саду (найкраще це зробити за чашкою чаю, звісно).

Потім заглянемо у ханамачі ("квартал квітів") – так поетично називали райони, де розташовувалися будинки гейш (в один із них, перетворений на музей, ми обов'язково зайдемо).

Пообідаємо на базарі Омічо – найсвіжіші суші і сашимі не можуть набриднути, а потім перемістимося в сад Кенрокуен, який вважають одним з трьох найгарніших в Японії. Невідомо, чим він вражає більше – красотами ландшафтів чи фанатичним доглядом: тут кожен бур'ян вибирають пінцетом, а кожну соснову гілку і крону формують десятки і сотні років!

Але справжня магія починається ввечері, коли спеціально під сезон червоних кленів сад підсвічують і відкривають для відвідувачів у темряві. Японці мають талант до цієї справи: відображення кольорових силуетів дерев у воді – це щось неймовірне.

Під враженнями від насиченого дня сідаємо на поїзд і перебираємося в Кіото (2 години). Ми вже стільки всього побачили, а ще навіть не добралися до головних пунктів маршруту!

Протягом століть відставні аристократи й імператори проводили пенсію у своїх заміських віллах і маєтках на околицях Кіото, тож не дивно, що зараз концентрація цікавих і естетичних місць тут просто зашкалює.

Оминути такі місця не можна, тому з самого ранку виїжджаємо до Арашіями – західного передмістя Кіото. Арифметика дуже проста – чим раніше стартуєш, тим менше людей буде з тобою на популярних локаціях.

Спочатку зайдемо на територію двох незвичних храмів – у першому нас зустрінуть сотні статуй архатів – учнів Будди, а в другому – невеличкий бамбуковий гай, де майже немає людей порівняно з більш відомим гаєм Сагано.

Обов'язково зайдемо в Тенрюджі – дзенський храм і сад славетного майстра Мусо Сосекі, де кожен камінь відіграє певну роль і наповнений символізмом.

Піднімемося на невеличкий пагорб, щоб оглянути панораму Кіото і розібратися, як китайські уявлення про фен-шуй вплинули на вибір місця для столиці. Але головне – тут можна познайомитися з милими японськими макаками. Це найпівнічніші мавпи на планеті, які, на відміну від своїх південних родичів, дуже ввічливі і ніколи не цікавляться вашими речами.

Нарешті, після обіду сядемо на майже іграшковий потяг і заїдемо у ще два важливі місця: Золотий Павільйон Кінкакуджі є показною демонстрацією багатства і статусу одного з сьогунів, тоді як знаменитий дзенський сад Рьоанджі з 15 каменями – це квінтесенція стриманості й абстракції.

Втомлені, повертаємося до готелю, але на цьому вечір не закінчується – найактивніші з нас можуть сходити на традиційну виставу, де за 50 хвилин нам покажуть низку японських мистецтв: чайну церемонію, ікебану, танці гейш і придворних аристократів, ляльковий театр бунраку і комедію кьоґен (опційна активність, оплачується додатково).

У нас в планах одразу дві топ-локації, кожній з яких можна було б легко присвятити цілий день!

Сідаємо на приміський поїзд, і вже за 20 хвилин ми в Уджі. Ми в самому серці Японії, тому кожне маленьке містечко тут має велику історію. Наприклад, в Уджі розташована одна з найважливіших пам'яток Японії – храмовий комплекс 11 ст. Бьодоін та його перлина – Зал Фенікса з оригінальною статуєю Будди Аміда. Вельможі середньовіччя вважали, що якщо шанувати Аміду при житті, після смерті будда понесе твою душу на квітці лотоса в райську Чисту Землю, де немає гріхів і страждань.

Крім комплексу Бьодоін, Уджі вже багато століть славиться чаєм. Матча з Уджі – це знак якості. Ми зайдемо в родинний магазин, який вже 17 поколінь постачає найкращий чай японській еліті, і самі навчимося готувати матчу. А любителі експериментів можуть спробувати не тільки чай чи морозиво, а й зелені пельмені, рамен і пиво з матчою.

Другу половину дня проведемо в Нарі. Від древнього міста, яке було столицею Японії ще до Кіото, залишилося хіба що кілька храмів, головний з яких – Східний Великий Храм, або Тодайджі по-японськи, вражає навіть людей, зазвичай байдужих до старовинної архітектури. Це гігантська споруда з дерева, всередині якої не менш гігантська статуя Будди. На її будівництво зібрали мідь з усіх куточків Японії, увігнавши економіку країни в глибоку кризу.

Але головна фішка Нари – це, звісно ж, ті самі олені. Не будемо всоте повторювати клішовані легенди про те, звідки вони взялися. Просто знайте, що їх дуууже багато і вони неймовірно милі, особливо коли кланяються, випрошуючи у вас їжу (і не такі милі, коли буцають тих, хто їжею не ділиться).

Можливо, це найкращий день за всю поїздку, який точно залишиться у пам'яті.

Цей день кожен зможе провести так, як захоче. Можна взяти напрокат кімоно і влаштувати фотосесію у найгарніших місцях Кіото (ми підкажемо, де саме). З'їздити рано-вранці до тисячі червоних воріт-торій в храмі Фушімі-Інарі або у hidden gem Кіото – храм-музей з 1000 стародавніх дерев'яних статуй бодхісатви Каннон. Чи заблукати у лабіринті старих торгових вулиць, які наче перенеслися в часі з минулого. Якщо не лякає натовп туристів – сходити на захід сонця у храмі Кійомідзу. Можна навіть поїхати на цілий день в парк Universal Studios у сусідній Осаці.

Нудьгувати ніхто не буде, а тим, кому важко визначитися, ми запропонуємо активну програму з турлідером на цілий день.

Сьогодні нас чекає ще одне особливе місце, дуже не схоже на типові туристичні локації.

Уявіть собі ізольоване від світу плато, що оточене вісьмома вершинами, наче квітка лотоса з 8 пелюстками. Вкриті мохом скелі, водоспади і темні ліси – природа гори Коя ідеально підходить для усамітнення і медитації. Не дивно, що легендарний монах і великий учитель Кукай у 816 році заснував свою школу езотеричного буддизму Шінгон саме тут.

Навіть у наші часи дорога на гору нелегка: кілька поїздів, фунікулер і автобус. Тут ще мало туристів, зате можна зустріти справжніх паломників з посохами і в солом’яних шапках. Разом з ними ми поп’ємо чаю і помилуємося найбільшим садом каменів у головному монастирі, а потім підемо в дуже незвичне місце – на кладовище Окуноїн.

За легендою, учитель Кукай не помер, а вже 1200 років перебуває у стані глибокої медитації в своїй келії-печері. Японці переконані, що будучи похованими поряд з Учителем, вони мають шанси на переродження в Чистій Землі Будди Майтреї, відображенням якої є гора Коя. Зараз на кладовищі вже понад 200 000 надгробних каменів, і навіть сучасні японські корпорації, як-то Панасонік чи Ніссан, мають тут свої ділянки, таким своєрідним чином дбаючи про співробітників навіть після смерті. Атмосфера містична – м’яке світло кам’яних ліхтарів, тисячолітні дерева, що пам’ятають самураїв, і відчуття таємниці, яка витає в повітрі.

Кульмінацією дня стане ночівля при справжньому монастирі, де здають кімнати для паломників та туристів. Будемо спати на футонах в традиційній кімнаті (на стінах якої можуть бути малюнки майстрів 300-річної давності) і вечеряти стравами високої кухні, але на цей раз вегетаріанської, з гірськими травами і грибами, зібраними на схилах Кої!

Це день контрастів, який поєднує тишу монастиря, самурайську історію та галасливу атмосферу сучасного мегаполісу. Він почнеться з ранкової буддійської служби у монастирі на горі Коя. Зранку тут панує атмосфера повного спокою і перезавантаження. У головному залі – аромат ладану і медитативне звучання мантр. На вулиці – чисте зимове повітря, вікові криптомерії і глибока тиша, яку порушує лише далеке відлуння дзвонів у горах.

Після сніданку вирушаємо в дорогу залізницею, милуючись краєвидами, що змінюються за вікном. Наша наступна зупинка – Хімеджі, де височіє легендарний Замок Білої Чаплі. Це один із найгарніших замків Японії, що немов парить у небі своєю витонченою архітектурою. Також він має захоплюючу історію – головна будівля чудом пережила землетруси, бомбардування і спроби знищення з боку влади. Прогулянка садами Кокоен з традиційними павільйонами та каскадними ставками стане чудовим продовженням дня.

А ввечері – занурення у ритм великого міста. Ми прибуваємо до Осаки, де вогні гігантських неонових вивісок Дотонборі ведуть нас у світ вуличної гастрономії. Тут завжди людно і шумно, атмосфера свята, на кожному кроці – аромати такоякі, окономіякі, яловичини на шпажках та інших місцевих смаколиків, які ми обов’язково скуштуємо.

Зранку ми вирушаємо на швидкісному поїзді до Хірошіми (1 година). Зупинимося біля купола Гембаку, який дивом уцілів після падіння атомної бомби, пройдемо повз статую Садако Сасакі – дівчинки, яка стала одним із символів Хірошімської трагедії. Також зайдемо в Музей Миру – місце, що нагадує про силу людського духу навіть у найтемніші часи.

Змінюємо атмосферу і поїздом та поромом доїжджаємо до острова Іцукушіма. Його народна назва – Міяджіма, що перекладається як “острів святилищ” – увесь острів включно з найвищою горою Місен здавна вважався священним, і за синтоїстськими звичаями, на ньому було заборонено помирати або народжувати дітей (для цього потрібно було їхати на “велику землю”). Підіймаємося канатною дорогою на гору Місен – з вершини відкриваються захопливі краєвиди на Внутрішнє Японське море та численні острови, що губляться вдалині.

Спускаємося до берега і заходимо у святилище Іцукушіма. Воно спеціально повернуте в бік моря, щоб приймати паломників, які прибували човнами через знамениті ворота-торії. Під час припливу здається, ніби і ворота, і вся споруда дрейфують на поверхні води – видовище заворожує, тож не дивно, що ще у 1643 році острів з воротами включили до переліку трьох найгарніших краєвидів Японії.

Як і в Нарі, по острову бродять японські олені шіка, але тут вони дикі і їх заборонено годувати. А ще острів славиться своїми устрицями – рекомендуємо спробувати не тільки у сирому вигляді, а й запечені з маслом, лимоном та соєвим соусом.

Пізно ввечері повертаємося до Осаки. Як завжди, у кінці насиченої подорожі двоякі відчуття – з одного боку здається, що мандрівка тривала не два тижні, а кілька місяців, а з іншого – що час пролетів непомітно, і ось вже закінчується останній активний день маршруту.

Єдиний мінус будь-якої подорожі до Японії – це те, що рано чи пізно доведеться прощатися. Японія затягує і не відпускає – ви ще не раз будете з ностальгією згадувати їжу і запахи, гарячі онсени під відкритим небом, мелодії залізничних станції, міні-маркетів і пішохідних переходів, прозорі парасольки і теплі сидіння в транспорті, та ще багато-багато дрібниць, які разом роблять перебування в Японії унікальним досвідом.

І я точно знаю, що рано чи пізно більшість учасників захоче сюди повернутися. А поки що виселяємося з готелю, обіймаємося на прощання і їдемо в аеропорт – якщо ви вилітаєте з Осаки. Якщо ж виліт з Токіо, то спочатку нам потрібно ще 2,5 години проїхати комфортним швидкісним поїздом, а вже звідти сісти на експрес до аеропорту. Якщо у вас є вільний час до вечора, то можна залишити речі в камері схову на станції і ще погуляти містом чи докупити сувенірів додому.

До зустрічі у нових подорожах світом!