Новорічна Індонезія

Selamat datang di Indonesia! Ласкаво просимо до Індонезії!

Зустрічаємося в міжнародному аеропорту Сукарно-Хатта (CGK) у Джакарті. Прилітати можна у будь-який час, під кожен рейс буде організовано індивідуальний трансфер до готелю.

Заселяємося і йдемо на вечерю-знайомство в автентичному ресторані у колоніальній будівлі. Більше жодних планів на перший день немає, але якщо ви прилітаєте раніше, то встигнете оглянути найцікавіші місця метушливої столиці: старий квартал Кота і порт, звідки дерев’яні кораблі розвозять товари по всіх куточках архіпелагу, Національний монумент (Монас), найбільшу в Південно-Східній Азії мечеть Істікляль чи один із численних музеїв.

У нас сьогодні непросте логістичне завдання – добратися зі столиці на безлюдний острів, загублений на екваторі серед спокійних вод однієї із заток Молуккського моря.

Зранку (чи посеред ночі, якщо точніше) вилітаємо прямим рейсом на острів Сулавесі (3 год). Поблизу міста, куди ми прилетимо, є фабрика з переробки креветок, яка щодня приваблює до берега китових акул. Це чи не єдине місце у світі, де можна поплавати з найбільшими рибами на планеті (вони досягають 18 м у довжину!) у 10 метрах від пляжу і без натовпу людей! Акули абсолютно безпечні для людей, а плавання з ними – досвід, який ми запам’ятаємо на все життя.

Переїжджаємо у порт (4 год машиною), де сідаємо на приватний човен до Тогеанських островів (3 год). По дорозі перетнемо екватор, а вже ввечері будемо лежати в гамаках і спостерігати, як баракуди ганяють мальок у променях сонця, що сідає за обрій.

Протягом наступних кількох днів можна забути про взуття, мобільний зв’язок, магазини та більшість інших благ цивілізації. Прокидатися будемо під крики птахів-носорогів замість будильника, а засинати під спів цикад. Багато сонця, моря і солі гарантовано!

Відсвяткуємо Новий рік на безлюдному острові, де гості і працівники готелю збираються разом, наче одна родина, готують рибу і морепродукти на вогнищі, співають пісень під гітару і лежать на пірсі, милуючись південними зорями та планктоном, що не менш яскраво сяє у воді.

Трохи почілити в гамаку з книгою – це святе, але на островах є безліч активностей, щоб не стало нудно. Можна поплисти на каяку шукати морських коників у манграх, снорклити годинами чи дайвити на домашньому рифі у заповідних водах з найбільшим біорізноманіттям на планеті, піти через джунглі на віддалений пляж (якщо пощастить, зустрівши по дорозі бабірусу – дивну тварину-ендеміка Сулавесі).

Оскільки ми в активній пригодницькій подорожі, то зовсім не плануємо лежати цілими днями на пляжі. В один із днів на Тогеанах ми поїдемо човном досліджувати навколишні острови і рифи та познайомимося з нащадками останніх морських кочівників – легендарного народу баджо, які живуть у будинках на палях прямо на воді.

Також нас чекає справжня пригода – поїздка на день на вулканічний острів Уна-Уна, який колись був повністю зруйнований виверженням вулкана Чоло. Ми зробимо невеличкий хайк до долини гейзерів – дорога туди не менш цікава, ніж сама долина: спочатку поїдемо на мопедах по пляжу, петляючи між кокосовими пальмами, а потім будемо підійматися руслом річки, вода у якій ставатиме все гарячішою, аж поки не досягне температури окропу. І все це – серед абсолютно дикого екваторіального лісу, де жодні сліди цивілізації не порушують первозданну природу.

Тогеани мають тільки один мінус – рано чи пізно доводиться їх покидати. Але наступний етап нашої подорожі не менш красивий і вражаючий – ми переїжджаємо на маловідомі острови Бангай у провінції Центральний Сулавесі.

Після сніданку орендованим човном повертаємося на велику землю (2,5 год), а там пересідаємо на приватний мікроавтобус до міста Лувук (5 год у дорозі). Вапнякові гори навколо багаті струмками і річками, на яких утворилися кілька неймовірно мальовничих водоспадів – обов’язково відвідаємо один-два із них по дорозі.

Увечері заселяємося в комфортний готель у Лувуку, відпочиваємо і насолоджуємося гарячим душем та кондиціонером перед новими дикими місцями.

Снідаємо і вирушаємо назустріч справжнім пригодам. Швидкісний човен доставить нас на ідеальний пляж (1,5 год у дорозі), який наче зійшов з рекламних буклетів – кокосові пальми, білий пісок, гойдалки і кораловий риф уздовж берега.

Трохи почілимо на пляжі й переїдемо у село поблизу. Вже на під’їзді починаємо милуватися краєвидами блакитної лагуни, у якій розташувалося село, а після прибуття освіжимося у природному прісному басейні, де вода такого ж насиченого блакитного кольору.

Але справжня перлина, завдяки якій острови Бангай взагалі з’явилися на карті мандрівників, – це дивовижне озеро Пайсупок. Кришталево чиста вода, тропічна зелень і кокосові пальми навколо створюють відчуття, ніби ти опинився у маленькому загубленому раю. По озеру можна покататися на дерев’яному човні й назнімати відео (обережно, треба буде доводити всім, що це не ШІ, бо виглядає дійсно нереально). Ночувати будемо у хоумстеї в селі біля озера – готелів на Бангаї поки немає!

Ранок ще проведемо на озері – у променях сонця, що тільки зійшло, з легеньким туманом і в оточенні кокосових пальм, які відбиваються у дзеркальній поверхні води, Пайсупок виглядає особливо магічно.

Повертаємося в хоумстей на сніданок, а потім їдемо машиною на невеличкий пірс (3,5 год), звідки швидкісний човен-таксі перевезе нас на другий із трьох островів Бангай (30 хв). Тут заселимося у простий готель в найбільшому селищі на острові (принаймні, у кімнаті є кондиціонер і гаряча вода) і до заходу сонця ще трохи подосліджуємо околиці.

Наприклад, з’їздимо на пляж, де можна побачити місцеву знаменитість – ендемічну бангайську рибу-кардинала. Ці крихітні рибки зазвичай ховаються невеликими групами по 30-50 особин між скупченнями морських їжаків і мають дуже цікаву поведінку: самець носить новонароджених мальків у своєму роті, щоб захистити їх від хижаків та інших небезпек.

Ну, майже ніхто. Тільки відчайдушні мандрівники (і ми серед них) добираються до віддалених куточків островів Бангай. Тут немає де ночувати групам, адже на все село (до якого 2-3 год на спідбоуті) тільки дві родини приймають рідкісних гостей.

Наш план на день простий – ходити з роззявленим ротом від здивування і краси, бо вражень тут вистачило б на цілу окрему подорож. Де ще можна поплавати в озері в оточенні тисяч безпечних медуз? Чи злякати човном випадкового ската, пропливаючи вузькою довгою лагуною, яка більше нагадує річку посеред моря? Залізти на оглядовий майданчик і побачити до самого горизонту десятки вапнякових островів з бірюзовими лагунами між ними? Побачити, як місцеві ловлять восьминогів та розводять гігантських ракушок під водою перед селом? Заплисти у приховану бухту, оточену живими коралами у настільки прозорій воді, що їх видно в деталях навіть без маски? Все це і більше чекає нас протягом довгого дня, у кінці якого ми повернемося до свого готелю на острові Бангай.

Сьогоднішній день – це той самий тропічний рай, який зазвичай показують на фотографіях. Ми вирушимо до найкрасивіших пляжів острова Бангай, де природа залишилася майже недоторканою.

Тут на нас чекає неймовірно прозора вода всіх відтінків блакитного, білосніжний пісок і пальми, що схиляються над самим берегом. Найдивовижніше — майже повна відсутність людей. Іноді здається, що весь цей райський куточок існує тільки для нас. Будемо купатися, залазити на кокосові пальми для фото і проводити час з відчуттям, ніби ми знайшли власний безлюдний острів.

Після обіду прощаємося з чарівними островами Бангай і починаємо дорогу назад до Лувука: спочатку приватний спідбоут (1-2 год), а потім великий громадський пором до міста (3,5 год). Заселяємося в готель і за вечерею ділимося спогадами про морську частину поїздки, яка щойно завершилася. Попереду щось нове – водоспади і вулкани Яви!

Попереду нас чекає кілька дуже насичених днів, тому вранці можна виспатися і набратися сил.

Але для тих, хто не хоче втрачати жодної хвилини у подорожі, цього ранку можна буде з’їздити на ще один каскадний водоспад у кількох кілометрах від Лувука.

Після сніданку їдемо в аеропорт і летимо з пересадкою в місто Сурабая (1 + 1 год) – столицю провінції Східна Ява і друге за кількістю населення місто Індонезії.

Пообідаємо в Сурабаї і ще 3,5 години їдемо мікроавтобусом до затишного глемпінгу, де ми заночуємо серед тропічної зелені та деревовидних папоротей на краю каньйона, де наступного ранку нас чекають водні пригоди.

Водоспад Тумпак Севу – не найвищий і не найпотужніший, але, мабуть, найгарніший в Індонезії: десятки струменів води спадають півколом в один каньйон, а над усім цим нависає грандіозний конус Семеру – найвищої точки острова Ява.

Сам спуск до водоспаду і прогулянка каньйоном – це окрема пригода. По схилах стікають струмені води, які за сотні років утворили безліч природних басейнів, водоспадиків, гротів та маленьких печер зі сталактитами і сталагмітами. Тут є де полазити і що подосліджувати, так що усі будуть мокрі, але дуже щасливі!

Після обіду переїжджаємо ще далі на схід, у містечко Бондовосо (4,5 год), де заночуємо у готелі недалеко від вулкана Іджен.

Геть сон! Виїжджаємо опівночі, щоб о другій ночі почати сходження на вулкан Іджен. Через годину підйому виходимо на сідловину, надягаємо респіратори і починаємо спуск у кратер. Видовище зачаровує: внизу вимальовуються обриси найбільшого висококислотного озера у світі, а по його берегах, наче потоки лави, стікають язики синього полум’я. Так горять сполуки сірки, що виходять з надр землі. Місце моторошне і величне водночас.

Сповнені вражень, спускаємося вниз і їдемо на Бромо (5 год). Цей вулкан живий і постійно змінюється: іноді випускає багато їдкого диму, але мовчить, а іноді ревить, наче літак. Навколо на кілометри – величезна кальдера і піщане море. Тут, як ніде, відчуваєш глибокий зв’язок з природою і силу стихії. Ми побудемо на вулкані до заходу сонця і, якщо пощастить, побачимо лаву в його кратері!

Деякі люди займають місця на це шоу ще звечора. Ми ж виїдемо о 3-й ранку, ще навіть встигнемо випити місцевої кави. Безкінечний потік джипів, мопедів і людей змійкою повзе до 2700 метрів, щоб побачити ту саму панораму, яка вам точно траплялася на листівках з Індонезії. З оглядового майданчика перші промені сонця підсвічують одразу кілька вулканічних конусів, серед яких домінує Семеру – найвищий вулкан Яви, який, за легендою, є частинкою священної індуїстської гори Меру. Краєвид, що заворожить навіть бувалого мандрівника!

Повертаємося в готель на прощальний сніданок, а далі їдемо в аеропорт (2,5 год) і летимо в Джакарту (1 год), де сідаємо на рейс додому. Навіть найкращі пригоди колись закінчуються. Додому веземо ледь відчутний аромат морської солі, тропічну засмагу і купу спогадів. Є дуже високий ризик, що Індонезія зачарує вас і ви повернетеся сюди ще не раз.

*Якщо у вас є час і бажання, можна продовжити перебування в Індонезії самостійно, полетівши на інші острови – зверніться до мене, і я допоможу вам організувати самостійний відпочинок після закінчення нашої подорожі.